ПРАКТИЧНИЙ ПСИХОЛОГ

Новікова Наталія Дмитрівна, спеціаліст вищої категорії, стаж роботи 26 років.

Нормативно-правова документація, яка регламентує діяльність психологічної служби здо

поради психолога

Матеріали для психологічного розвантаження дітей

семінар-практикум для вихователів

тренінг: школа помічника вихователя

ми дружні малюки!

Download
Мир.pdf
Adobe Acrobat Document 314.2 KB
Download
Кусюча проблема.pdf
Adobe Acrobat Document 194.0 KB

про користь денного сну

Download
Про користь денного сну та сталого режим
Adobe Acrobat Document 187.5 KB
Download
Аби не рахувати слоненят.pdf
Adobe Acrobat Document 223.1 KB

як говорити з дітьми про карантин

Download
Як говорити з дітьми про карантин.pdf
Adobe Acrobat Document 177.1 KB
Download
COVID 19 як впоратись з панікою рекоменд
Adobe Acrobat Document 152.8 KB

затримки мовлення могло б не бути

Download
Джерело: Дошкільне виховання
затримки мовлення могло б не бути.pdf
Adobe Acrobat Document 1.4 MB

малюк іде до дитячого садка

Download
Джерело: Дошкільне виховання
малюк іде до дитсадка.pdf
Adobe Acrobat Document 637.2 KB
Download
Коли новачок.pdf
Adobe Acrobat Document 354.0 KB

медичні страхи дитини-як з ними боротися

Download
Джерело:" Дошкільне виховання”, 2011, №2, С.22-25
медстрахи.pdf
Adobe Acrobat Document 349.0 KB

Адаптація до дитячого садка.

Поради  люблячим  батькам.

Під  час  адаптації  Вам  потрібно:

·       Спочатку  залишати  дитину  в  дитячому  закладі  на  дуже  короткотривалий  час

·       Створити  спокійний,  безконфліктний  клімат  в  сім’ї

·       Берегти  нервову  систему  малюка

·       Тимчасово  не  ходити  в цирк,  театр,  гості…

·       Якомога  раніше  повідомити  вихователів,  медичну  сестру,  лікаря,  психолога   про особливості  Вашої  дитини

·       Одягати дитину  відповідно  сезону  і  температурному  режиму  групи

·       У  вихідні  дні  вдома  створити  для  дитини  режим,  відповідний віковій  групі дошкільного  закладу

·       Правильно  реагувати  на  негативні  прояви поведінки  дитини

·       При  невротичних  проявах  залишити  дитину  вдома  і  звернутися  до  лікаря

 

А цього,  шановні,  робити  не  треба:

·       В  присутності  дитини  погано  говорити  про  дитячий  садок

·       Залякувати  дитину  дитячим  садком  і  пізно  забирати  додому

·       Заважати  її  контакту з  дітьми  групи

·       Не  зменшувати,  а  збільшувати  навантаження  на  нервову  систему

·       Водити  дитину  в  багатолюдні  та  шумні  місця

·       Одягати  дитину  не  по  сезону

·       Конфліктувати  з  дитиною  вдома

·       Карати  за  неслухняність

·       Проводити  вихідні за  безладним  режимом  дня

 

Пам’ятайте,  що  при  важкій  адаптації  до  умов  дитячого  закладу, дитині  буде  складно  пристосовуватися  й до  умов  початкової  школи.

 

 

Любіть  та  бережіть  своїх  дітей!


Дитина  вередує.  Чому?

Бо  дорослі  не  завжди  вміють  і  бажають:

 

1.Подавати добрий приклад:

поводьтеся так, щоб дитина не бачила суперечностей у ваших словах та ділах.

2.Чітко визначити межі дозволеного:

погодьте між всіма дорослими, які приймають участь у вихованні, спільну лінію поведінки,  щоб не сперечатися у присутності дитини.  Поясніть дитині сутність  обмежень.

3.Проявляти наполегливість:

визначившись  щодо меж дозволеного, твердо вимагайте  дотримання встановлених норм без жодних відступів та поблажок.

4.Проявляти сталість:

якщо дозволили дитині сьогодні щось зробити , або взяти, забудьте про післязавтрішню заборону, якщо повториться така сама ситуація.

5.Вводити в “уроки дисципліни” гру:

перетворіть нудне «научування»  в захоплююче  заняття-гру.

6. Відвертати увагу: 

якщо дитина вередує, переводьте її увагу на щось інше,  привабливе для неї. Наприклад, дайте їй у руки старий транзистор,  який вона може спокійно доламати, полишивши притягальний телевізійний пульт.замість штовхати сусідське хлоп’я, нехай робить це з м’ячем, або подушкою.

7.“Фізичне усунення”:

якщо вам не до вподоби постійне посягання на вашу улюблену, або значущу річ, простіше прибрати її з-перед очей дитини.

8.Убузпечити  місце  перебування  дитини:

облаштуйте його так,  щоб дитина могла гратися та обстежувати всі  цікаві їй  місця без вагань, та вашого постійного  “не можна”.

9.  Осудити  не дитину, а її вчинки:

краще скажіть: “Я не люблю коли ти робиш …”, ніж : “Ти такий незграбний (неслухняний, безтямний…)”

10. Повторення – мати науки:  навіть  найкмітливіша дитина відразу не запамятає всі заборони й накази. Головне – не лінуватися  й частіше пояснювати сутність  установлених обмежень та правил поведінки.

11. У дітей  “коротка память”:

зробіть зауваження пустунові відразу ж , коли він не зрозуміє й не  запамятає  ваших слів.

12. Не читати довгих нотацій:

одне коротеньке зауваження набагато ефективніше.

13. Поясніть дитині мотиви вашої поведінки:

якщо вона розуміє чого ви очікуєте від неї  та чому,  їй легше підкорятися.

14. Залучати дитину до прийняття рішень:

радьтеся з нею, цікавтися її думкою, запропонуйте на вибір два виходи зі складної ситуації та разом обговоріть , який кращий та чому. Розміркування – також своєрідний маневр для відвертання уваги.

15. Запобігайте конфліктних ситуацій:

 краще відвернути її, а ніж потім шукати вихід. 


Чому дитину треба навчати гратися

Дитина дошкільного віку не може самостійно й одразу правильно оволодіти діями з предметами, зокрема іграшками.  Постаючи посередником між дитиною і довкіллям, дорослий має пам’ятати: він не пасивний спостерігач, а активний партнер, який організовує предметне середовище й ігрову діяльність дитини. І без його активної, діяльної участі в процесі ознайомлення із секре­тами іграшки навіть найліпші іграшки здатні викликати у дитини лише одноманітні примітивні дії. Надалі ці дії можуть набути ста­лості, а отже, не сприятимуть належному розвитку  дитини.

Головною умовою будь-якої діяльності є її особистісна значи­мість для дитини. Тож упродовж усього часу гри важливо, щоб ди­тина переживала позитивні емоції. Основне завдання дорослого при цьому — навчити малюка діяти з іграшкою, гратися нею. Варто пам’ятати, що маленька людина пізнає світ на дотик, а наслідуючи дорослого — накопичує власний досвід.

Загалом усі іграшки, які дорослі здебільшого купують дітям можна об’єднати у дві великі групи: дидак­тичні та образні.

Дидактичні — це такі іграшки, що мають навчальну мету, за­вдання тощо. Натомість образні іграшки — це ті, які передають пев­ний образ, зображають певний предмет, істоту тощо. Це, зокрема, ляльки, іграшкові звірі, машинки, літаки, меблі, предмети побуту, одяг, білизна тощо. Залежно від специфіки іграшок діти граються ними по-різному.

До групи дидактичних ігор та іграшок належать:  пірамідки; мотрійки; куби-вкладки або сортери; кубики;   шнурівки;  різноманітні ігри з картинками, лото тощо.

Насамперед варто розглянути з дитиною нову іграшку,  потім
слід продемонструвати
  спосіб  дії,  при цьому дорослий має коментувати всі свої дії словами.

Образні іграшки   Група образних іграшок об’єднує ляльок і  тварин, машинки і м’ячі, ляльковий одяг і постіль, меблі й посуд тощо. Але й ці іграшки потребу­ють участі дорослого у представленні себе своєму володарю — дитині.

 Відсутність дорослого в іграх дитини призводить до того, що ма­люк «застрягає» на певних діях.  Гра — це поєднання кількох ігрових дій у певний сюжет. Щоб  дитина  розвивалася, допоможіть,  будь-ласка,  їй  навчитися  гратися!

 

 

       


Як забезпечити

гармонійний емоційний розвиток дитини

 

Поради для батьків

 

ØПам’ятайте, що найсприятливішою для емоційного розвитку дитини до­шкільного віку є створена для неї близькими дорослими атмосфера комфор­ту і підтримки. Проявляйте чуйність, щирість, повагу і співпереживання під час взаємодії з дитиною. Хваліть її, підтримуйте, дякуйте, просіть вибачення, коли це необхідно, обіймайте, цілуйте, називайте лагідними словами.

ØВизнавайте право дитини на емоції, однак не допускайте руйнівної поведінки. Навчайте її розуміти свій емоційний стан та контролювати його.

ØНіколи не заперечуйте і не спростовуйте наявність у дитини емоцій. Фрази дорослих на кшталт «Не бійся, ти ж не маленький», «Не можна сердитися», «І чого тут плакати?» можуть сформувати в дитини думку, що її емоції непра­вильні, тому їх не приймають дорослі.

ØДопомагайте дитині розповідати про свої почуття, емоції, а також сприймати і розуміти почуття інших.

ØРозмовляйте з дитиною про її емоції. Називайте їх, описуйте. Наприклад, коли дитина сердито відштовхує вашу руку, скажіть їй: «Ти зараз сердишся».

ØЗбагачуйте вербальний репертуар позначення емоцій дитини, а також репер­туар форм їх вираження.

ØЗвертайте увагу дитини на емоції та почуття оточення. Наголошуйте на пев­них аспектах поведінки, привертайте увагу до подій, які викликають емоції. Говоріть про свої емоції.

ØНавчайте дитину проявляти емпатію, співчуття до інших людей, тварин.

ØПам’ятайте, що діти лише вчаться взаємодіяти з оточенням. Станьте прикла­дом для своєї дитини. Будьте емоційно відкритими, однак умійте керувати власними емоціями.

результати дослідження процесу адаптації до умов закладу дошкільної освіти №237

У поточному навчальному році до закладу дошкільної освіти вступило 68 нових дітей. Результати спостережень за поведінкою та самопочуттям дітей в групах свідчать про те, що 37 з них досить легко адаптувалися 26 - мали деякі проблеми, а у 5 дітей виникли серйозні проблеми.

Ступені адаптації дитини до нових умов

Основні показники ступеня адаптації дитини до нових умов: строки нормалізації поведінки частота й тривалість захворювань прояви невротичних реакцій. З огляду на ці показники визначають три ступені адаптації.

Легкий ступінь

У дитини нормалізується поведінка протягом місяця. Зрештою новачок: починає спокійно чи й радісно ставитися до дитячого колективу проявляє зацікавленість до навколишнього середовища.

Настрій бадьорий, хоча і не без незначного ранкового плачу. Дещо погіршений апетит на кінець першого тижня досягає звичайного рівня.

Сон поновлюється протягом 10–15 днів. Взаємини з близькими людьми не порушуються. Дитина легко прощається, швидко відволікається, її цікавлять й інші дорослі.

До того ж дитина доволі активна, але не збуджена. Ставлення до дітей може бути як байдужим, так і зацікавленим. Інтерес до оточення поновлюється протягом двох–трьох тижнів (за участі дорослих).

Розвиток мовлення загальмовується, але дитина відгукується і виконує певні прохання чи вказівки дорослих. До кінця першого місяця в неї поновлюється активне мовлення.

Захисні сили організму значно не знижені, до кінця третього тижня відновлюються. Хворіє дитина: не частіше як раз на місяць не довше десяти днів без ускладнень. Ознак невротичних реакцій у дитини немає.

Середній ступінь

Порушення в поведінці та загальному стані дитини виразніші і триваліші. Сон нормалізується лише за 20–40 днів. Тоді ж поновлюється апетит.

Настрій нестійкий протягом місяця, значно знижена активність. Новачок: стає плаксивим, малорухливим не намагається досліджувати нове оточення не використовує набутих раніше побутових навичок.

У грі дитина: не застосовує набутих навичок грається ситуативно мовленнєва активність знижена. Усі ці зміни тривають п’ять–шість тижнів.

 Ставлення дитини до дорослих: близьких — емоційно-збуджене (плач, крик під час розлучення) інших — вибіркове. Однолітки дитині байдужі, хоча може бути й зацікавлення. Захворюваність дитини в адаптаційний період: до двох разів на місяць не більше 12 днів без ускладнень. Вага тіла дитини незмінна чи несуттєва знижена.

Проте з’являються ознаки невротичних реакцій: вибірковість у ставленні до дорослих та однолітків спілкування лише за певних умов. Яскраво виражені зміни в самопочутті дитини: порушення травлення блідість пітливість «тіні» під очима «палаючі» щоки тощо.

Найбільше вони виражені перед початком захворювання, зазвичай це гостра респіраторна інфекція.

Тяжкий ступінь

Тривожною є тяжка адаптація.

Дитина тривало і тяжко хворіє, одне захворювання майже без перерви змінює інше. Захисні сили організму ослаблені, несприятливо позначаючись на фізичному та психічному розвитку дитини.

Знаковим проявом тяжкого ступеня перебігу адаптації є неадекватна поведінка дитини, що межує з невротичним станом. Дитина погано засинає, сон короткий зі скрикуваннями, плачем та пробудженнями. Апетит погіршується сильно й надовго.

Можуть бути: стійка відмова від їжі невротичне блювання за спроби дитину нагодувати. Також імовірні: функціональні порушення безконтрольні випорожнення.

За тяжкої адаптації дитина: не спить пригнічена не цікавиться оточенням ставиться до дітей відчужено, уникає або поводиться агресивно.

 Ставлення до близьких емоційно-збуджене, позбавлене практичної взаємодії. Дитина не реагує на запрошення взяти участь у будь-якій справі. Говорити не хоче або простежується затримка мовленнєвого розвитку на значний період. Зауважте! Дитина, яка бурхливо виражає свій протест проти нових умов — криком, плачем, вередуванням, чіпляючись за маму, падаючи на підлогу, — викликає менше хвилювань у психологів і лікарів, аніж дитина, яка ціпеніє, стає байдужою до того, що з нею відбувається. Така апатія є типовим проявом дитячої депресії, через яку погіршується загальний стан дитини. Поліпшення стану дитини відбувається вкрай повільно, протягом кількох місяців. Серед невротичних реакцій дитини за тяжкої адаптації: блювання пристрасть до особистих речей страхи некерована поведінка прагнення сховатися від дорослих істеричні реакції тремор підборіддя і пальчиків тощо.

 Враховуючи виявлені особливості адаптаційних процесів у дітей проведена індивідуальна робота з дітьми середнього та важкого ступенями адаптації, надано рекомендації їхнім батьками та вихователями.

Всі діти долучені до роботи корекційно-розвиваючих груп. Результати свідчать про позитивну динаміку.

Джерело:
https://www.pedrada.com.ua/article/1345-yak-adaptutsya-ditina-v-doshklnomu-zaklad

спілкування та розвиток особистості

Процес двосторонньої комунікації сторін.

При наданні зворотного зв’язку слід пам’ятати, що треба описувати поведінку людини і свої почуття, які вона викликає, а не оцінювати саму людину.

Щоб навчитися приймати інших людей, необхідно виробити два основні вміння:

* Активне чи конструктивне слухання;

* Уміння виражати симпатію. Уміння активно слухати має величезне значення. Ми, на жаль, не лише не вміємо активно слухати, а й просто слухати, не кажучи вже про ті ситуації, коли ми взагалі не почули, що нам кажуть. Активне слухання розпочинається з бажання вислухати й допомогти, з бажання зрозуміти й прийняти те, що людина переживає в даний момент. Коли чуєш відверті зізнання іншого, починаєш розуміти ситуацію з іншого погляду.

Зрозуміти - означає прийняти співрозмовника і його систему цінностей без осуду, намагання виправдати, звинуватити чи скерувати на “шлях істини”. Людина, яка з тобою спілкується, позбавляється захисної позиції, бере на себе ризик відвертості, на основі якої будується довіра.

Уміння слухати є особливо важливим у спілкуванні, коли люди виражають свої істинні почуття і виявляють соє ставлення до співрозмовника та предмета розмови.

Слухання - активний процес у тому розумінні, що ми несемо разом зі співрозмовником відповідальність за спілкування, а також у тому, що вона потребує певних умінь.

Активне слухання передбачає:

1.Уточнення (з’ясування) - звертання до співрозмовника, що допомагає зробити повідомлення більш зрозумілим, а сприймання адекватнішим.

2.Парафраз (переформулювання) - повторення співрозмовником його ж повідомлення, але словами того, хто слухає:

-     Наскільки я розумію, ви говорите... - На Вашу думку...

3.Відображення дає змогу і тому, хто слухає, і говорить, усвідомити свій емоційний стан

-      Мені здається, що ви відчуваєте...  Ви дещо зажурені...

 4.Резюмування — підсумовування основних думок і почуттів того, хто говорить.