Костюкова Наталія Юріївна, спеціаліст вищої категорії, стаж роботи 20 років.

Мітюкова Людмила Францівна, спеціаліст І категорії, стаж роботи 19 років.

Куліш Ольга Анатоліївна, спеціаліст І категорії, стаж роботи 11 років.

Хащивська Тетяна Леонідівна, спеціаліст І категорії, стаж роботи 9 років.

Грошикова Ганна Вікторівна, спеціаліст ІІ категорії, стаж роботи 5 років.

Ковальова Олександра Едуардівна, спеціаліст ІІ категорії, стаж роботи 6 років.

Повєткіна Катерина Анатоліївна, спеціаліст І категорії.

Петрова Катерина Євгенівна, спеціаліст.

Всеукраїнський науково-практичний семінар «СВІТ ДИТИНСТВА» «Літня школа для дорослих – 2023 - виклики сьогодення: пошуки та здобутки» (дистанційна форма проведення) 13-15 червня 2023 на базі КЗ «ЗОІППО» (Україна, м. Запоріжжя)

Майстер-класи на тему:
«Логопедичні ігри на кухні: лайфхаки логопеда» - Олександра КОВАЛЬОВА;

«Мовленнєве дихання - запорука правильної звуковимови» - Ольга КУЛІШ.

Запрошуємо до перегляду

ЩО ТАКЕ ЗНМ?

    ЗАГАЛЬНЕ НЕДОРОЗВИНЕННЯ МОВЛЕННЯ у дітей - порушення смислової і звукової сторони мовленнєвої системи. Нерідко воно спостерігається при таких патологіях, як алалія, дизартрія і ринолалія. При порушеннях інтелекту, слуху, затримці мовленнєвого розвитку дітей, що мають знижений слух, олігофренії ЗНМ може виступати в якості вторинного дефекту. Це дуже важливо приймати до уваги!

     ЯК ПРОЯВЛЯЄТЬСЯ ЗНМ? 

     В основному ЗНМ проявляється одноманітно. Симптоми такі:

• пізніше початок промови: перші слова в 3-4 роки, а то і в 5 років;
• мова недостатньо фонетично оформлена і аграматична;
• дитина розуміє, що йому говорять, але не може правильно висловити власні думки;
• мову у дітей з ЗНМ практично не зрозуміла оточуючим.

     Крім того, логопеди знають ще кілька симптомів прояву ЗНМ. Тому постарайтесь відвідувати його вчасно, щоб якомога раніше виявити дане захворювання і скорегувати мовлення дитини.

ПРИЧИНИ ЗНМ.

    Звуковимову, фонематичний слух, граматичний лад і лексика дітей із ЗНМ порушені сильно. Причиною можуть бути:

• токсикоз, інтоксикації, інфекції у матері під час вагітності;
• патологія натального періоду;
• травми мозку та захворювання ЦНС в перші роки життя;
• несприятливі умови навчання та виховання;
• психічна депривація (відсутність або лише обмеження можливості задоволення життєвих потреб;
• ураження мозку дитини під час вагітності, пологів, першого року життя;
• деякі інші фактори.

     Виражене недорозвинення мовлення у дітей може бути по-різному.

     Залежно від ступеня несформованості мовлення розрізняють

4 СТУПЕНЯ ЙОГО НЕДОРОЗВИНЕННЯ.

Перший ступінь.

    Діти даного рівня не розмовляють. Свої думки і бажання вони виражають за допомогою міміки, жестів, лепетних слів, різні предмети можуть позначати одним і тим желепетним словом (наприклад, "бібі" - це у них і літак, і пароплав, і машина). Для них характерне використання однослівних речень, неправильне складання їх конструкцій, непостійність у вимові звуків, скорочення складних слів до 2-3 складових (наприклад, слово "ліжко" вони можуть говорити як "ават"). Від дітей з розумовою відсталістю, які мають такий самий стан мови, діти з ЗНМ першої ступені вдірізняються тим, що мають пасивний словник, значно перевищуючий активний. Як правило, у дітей-олігофренів такої різниці не спостерігається.

Друга ступінь.

     Діти з другим ст. ЗНМ, крім говоріння лепетних слів і показування жестами, вміють користуватися загальновживаними словами. Однак, мова дитини як і раніше бідна. Розповідь за картинками будується примітивно, хоча і краще, ніж у дітей з ЗНМ першої ст. Дитина практично не вживає і не розуміє ті слова, якими рідко користуються в побуті. Не розрізняє відмінок, форму чисел і рід. При проголошенні слів допускає багато помилок, практично не вживає часток і сполучників.

Третій ступінь.

     Цей рівень характерний появою розгорнцтого фразового мовлення, хоча і не зовсім правильного. Діти із ЗНМ третьої ст. розмовляють з оточуючими тільки в присутності дорослих, які можуть дати відповідні пояснення, "розшифрувати" їх слова. Вільне ж спілкування утруднене. Такі діти намагаються уникати важких для них виразів і слів, відчувають великі труднощі при складанні правильних пропозицій, допускають помилки при будівлі складних слів та речень. Можуть становити пропозиції за картинкою.

Четвертий ступінь.

     У дітей цього ст. ЗНМ наявні лише невеликі недоліки диференціації звуків [P - P']. Вони не здатні утримувати в пам'яті фонематичний образ, а тому нерідко переставляють звуки та склади у словах, у кожному слові повторюють певний склад, скорочують голосні при збігу. У деяких випадках можуть пропускати склади і додавати звуки. Мають невеликі складнощі у мовному контакті і спонтанному проговоренні.

    ЗНМ БУДЬ-ЯКОГО КОРИГУЄТЬСЯ.

   Тому дуже важливо своєчасно звернутись за допомогою до логопеда і читати різну педагогічну і психологічну літературу, в якій широко висвітлені питання розвитку мовлення дітей із ЗНМ.

ЩО ТАКЕ ФФНМ?

     ФФНМ (фонетико-фонематичне недорозвинення мовлення) - порушення процесів формування мовленнєвої системи рідної мови у дітей з різними мовними розладами внаслідок дефектів сприймання і вимови фонем (звуків). Можна виділити основні прояви, що характеризують цей стан:

1. Недиференційована вимова пар або груп звуків. В цих випадках однин і той самий звук може служити для дитини замінником двох або, навіть трьох інших звуків. Наприклад, м'який звук [T'] вимовляється замість звуків [С], [Ч], [Ш] ("тюмка", "тяска", "тяпка" замість сумка, чашка, шапка);
2. Заміна одних звуків іншими, такими, що мають більш просту артикуляцію і викликають менше труднощів у вимові для дитини. Звичайно, звуки складні для вимовляння, замінюються більш легкими, які характерні для раннього періоду мовленнєвого розвитку. Наприклад звук [Л] вживається замість звуку [Р], звук [Ф] - замість звуку [Ш]. У деяких дітей ціла група свистячих і шиплячих звуків може бути замінена звуками [Т] і [Д] ("табака" замість собака і т.п.)
3. Змішення звуків. Це явище характеризується нестійким вживанням цілого ряду звуків в різних словах. Дитина може в одних словах вживати звуки правильно, а в інших - замінювати їх близькими за артикуляцією або акустичними ознаками. Так, дитина, вміючи вимовляти звук [Р], [Л] або [З] ізольовано, в зв'язному мовленні вимовляє їх змішано.

     При ФФНМ, поряд із порушеннями фонетичної сторони мовлення (недостатня сформованість фонематичного слуху), наявне недорозвинення фонематичних процесів: фонематичного сприймання (слухової диференціації звуків), фонематичного аналізу, синтезу, фонематичних уявлень.

ДО ОСНОВНИХ НАПРЯМІВ ЛОГОПЕДИЧНОЇ РОБОТИ відносять:

1. Формування правильної вимови звуків і звукоскладової структури.
2. Розвиток мовлення за певними лексичними темами на грунті опанованих звуків.
3. Опанування граиотою.

     Корекція мовлення - це педагогічний процес, спрямований на усунення чи послаблення симптоматики мовленнєвих порушень шляхом коригувального навчання й виховання.

ЕТАПИ КОРЕКЦІЇ МОВЛЕННЯ.

Підготовчий етап - розвиток фонетичних процесів та підготовка дихального, голосового й артикуляційного апаратів до постановки звуків.

Другий етап - формування первинних правильних вимовних умінь і навичок: постановка звука, його автоматизація та диференціація від подібних під час занять на спеціально підібраному матеріалі.

Третій етап - самостійне користування комунікативними вміннями і навичками правильного вживання звуків у різних мовленнєвих ситуаціях.

     Дотримання наступності між етапами в логопедичні роботі є обовязковим.

     Основною формою організації логопедичної корекції є індивідуальні, підгрупові та фронтальні заняття з логопедом, що будуються з урахуванням загальнодидактичних і спеціальних принципів. 

     Дитина до вступу до школи має загалом володіти рідним мовленням, засвоїти літературні норми, оволодіти культурою усного мовлення і спілкування - останнім етапом формування первинних вимовних умінь і навичок дитини - це вік від 4 до 5 років.

ЩО ТАКЕ ЗАЇКАННЯ?

    Заїкання спостерігається у вразливих і ослаблених дітей. При перших ознаках заїкання потрібно терміново проконсультуватись у логопеда та психіатра.

ПРИЧИНАМИ ЗАЇКАННЯ МОЖУТЬ БУТИ

• переляк;
  
• наслідування мовлення людини, що заїкається;
• фізичні покарання;
• неправильне ставлення до дитини, коли ласка змінюється різкістю, грубістю;
• постійне порушення режиму дня;
• ослаблення організму після важкої хвороби.

 ЯКЩО ДИТИНА "ЗАХВОРІЛА" ЗАЇКАННЯМ

• потрібно на якийсь час перевести дитину на домашнє виховання. Обмежити спілкування з дітьми. Тимчасово ізолювати від колективу. Ці рекомендації важливо дотримувати на самому початку, як тільки виявиться заїкання;
• щоб дефект не закріпився, необхідно обмежити спілкування малюка. При цьому потрібно не порушувати звичайних ігор і занять, щоб встановилися душевний і тілесний спокій;
• з дитиною треба говорити тихо, повільніше ніж зазвичай, але без гніву, спокійно та лагідно. Якщо у дитини не проходить судорожність мовлення, то говорити з ним пошепки і такої ж відповіді вимагати від неї;
• не можна показувати дитині, що ви турбуєтесь про те, що вона заїкається. Також ні в якому разі не використовуйте слова "заїка" або "заїкання";
• перегляд фільму або телевізору краще звести до мінімуму або взагалі виключити. Раз на тиждень виберіть дитині дитячу передачу і нехай вона її подивиться. Не читайте страшних казок, не примушуйте вчити вірші;
• обмежте мовлення дитини. Цього можна домогтися,якщо дитина буде грати в настільні ігри, малювати, ліпити, читайте їй знайомі книжки. Заїкання зникне, якщо дитина буде менше розмовляти з заїканням, з дитиною треба говорити спокійно і неквапливо;
• коли дитина заїкається, говорить погано, не можна обривати дитини і змушувати повторювати це слово знову і знову. Не варто фіксувати увагу малюка на його невдачі. Під час корекції заїкання не можна ходити в гості до людей, які говорять нечітко і швидко і самим запрошувати їх у гості;
• не давайте дитині шоколад, какао, каву. Потрібно виключити все те, що заважає спокою дитини. Тільки робіть це не за допомогою різних заборон, а обережно, спокійно;
• організм дитини відпочиває під час спокійного і глибокого сну. Сон сприяє відновленню нервових клітин головного мозку. Під час сну нервові клітини відпочивають від негативних емоцій;
• але дитині потрібен і активний відпочинок. Бажано, щоб спокійні заняттяне витісняли самостійних і рухливих ігор.

     Дітям, що заїкаються необхідно приймати вітаміни комплексу В. Вони підтримують працездатність, бадьорий стан, допомагають впоратись з втомою. В режимі дня у дитини повинні бути загартувальні процедури, щодня потрібно бувати на свіжому повітрі. Спортивні заняття (лижі, санчата), ігри на свіжому повітрі створюють дитині бадьорий настрій, емоційний підйом, заспокоюють нервову систему. Водня процедури (купання, душ, обливання, обтирання) мають велике значення для дітей. Фізичні вправи допомагають позбавитися від скутості, розгальмованості рухів, виховують зібраність і дисциплінованість. Все це іє на дитину позитивно, у неї виробляються правильні мовні навички. Всі ці заходи набувають для дітей лікувального значення.

РОЗВИТОК ДРІБНОЇ МОТОРИКИ РУК У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ.

Мовлення - це унікальна здатність, властива тільки людині, пов'язана з процесами мислення, забезпечує розвиток моторики й спілкування, за допомогою тієї чи іншої мови. Вона являє собою складну психічну діяльність, яка має різні види та форми. На основі усного мовлення будується і розвивається письмове мовлення. Мовленнєва патологія є наслідком ушкодження переферичних і центральних органів слухового, зорового, рухового аналізаторів. Порушення моторних зон рухового аналізатора призводит до недоліків звуковимови, так як страждають рухливі органи артикуляції (язык, губы, м'яе піднебіння) и статичне (твердепіднебіння), а також органи голосоутворення дихання. Спеціальними дослідженнями встановлено, що рівень розвитку мовлення дітей знаходяться у прямій залежності від ступеню сформованності тонких рухів пальців рук. Важливо з раннього віку розвивати дрібну моторику пальців рук у дітей.

Звісно, розвиток дрібної моторики - не єдиний фактор, який сприяє розвитку мовлення. Якщо у дитини буде добре розвинена моторика, але з ним не будуть ррозмовляти, то й мовлення дитини буде не достатньо розвинене. Тобто необхідно розвивати мовлення дитини в комплексі: багато і активно спілкуватись з ним в побуті, викликаючи його на розмову, стимулючи питаннями, проханнями. Необхідно розповісти дитині про все, що його цікавить і плюс до того, розвивати дрібну моторику рук.

Необхідно розвивати мовлення дитини в комплексі, багато й активно спілкуватися з ним в побуті, викликаючи її на розмову, стимулюючи питаннями, проханнями. Необхідно читати дитині, розповідати про все, що її оточує, показувати картинки, які діти із задоволенням розглядають. І плюс до цього, розвивати дрібну моторику. Дрібна моторика рук - це  різноманітні рухи пальчиками і долонями. Розвивати дрібну моторику легко можуть і батьки, в домашніх умовах. Для цього вигадані різні пальчикові ігри, конструктори, гарні і творчі заняття. Насправді практично будь-яка діяльність, в якій задіяні руки й дрібні предмети, сприяють розвитку дрібної моторики. Загальна моторика - рухи всією рукоє та всім тілом.

Дрібну моторику рук розвивають:

-Різні ігри з пальчиками, де необхідно виконувати ті чи інші рухи - ігри з дрібними предметами, які незручно брати в руку (тільки під наглядом дорослих).

-Ігри, де вимагається щось брати або діставати, стискати-розтискати, виливати - наливати, насипати-висипати, проштовхувати в отвір і т.д.

-Малювання олівцем (фломастером, пензликом).

-Застібання та розстібання блискавок, гудзиків.

-Одягання і роздягання іграшок.

-Дрібну моторику рук розвивають також фізичні вправи. Це різноманітні лазіння (на спортивному комплексі, по драбинці і т.д.). Такі вправи укріплюють долоні і пальчики, розвивають м'язи. Дитина, якій дозволяють лазити і висіти, краще засвоює вправи, направлені безпосередньо на дрібну моторику.

-Складання  контурів предметів  (наприклад, стола, будинку) спочатку з великих, потім з більш дрібних  паличок.

-Складання ланцюжка з 5-10 канцелярських скріпок різного кольору.

-Вирізання з паперу будь-якої фігури (наприклад, ялинки) правою и лівою рукою.

-Нанизування гудзиків, великих намистин на шнурок, а дрібних намистин, бісера – на нитку з голкою (під наглядом дорослого).

-Сортування бобів, фасолі, гороху, а також крупи (пшона, гречки, рису).

- Застібання та розстібання гудзиків, блискавок, кнопок, крючків.

- Загвинчування та розгвинчування шайби, кришок у баночок.

- Діставання намистинок ложкою зі склянки.

- Складання дрібних предметів (наприклад, гудзиків, намистин) в вузький циліндр.

-Продівання нитки в голку.

-Пришивання гудзиків і сшивання матеріалів різними видами швів.

-Стирання ластиком намальованих предметів.

-Капання з піпетки в узьке горлишко пляшки.

-Надівання й знімання кільця (масаж пальчиків).

-Втикання канцелярських кнопок в дерев'яний брусочок.

-Комкання хустинки  (носовичок взяти за куточок однією рукою і ввібрати в долоню, використовуючи пальчики тільки цієї руки).

-Прикрепление бельевых прищепок к горизонтально натянутой веревке.

-Перебирання  намиста одночасно двома руками назустріч один одному і назад.

-Знаходження схованих предметів в «сухому басейні» з горохом та квасолею (в пластикових відрах або мисочках).

-Сжимання і розжимання эспандера.

-Катання гумових, пласмасових, дерев'яних, поролонових м'ячиків з шипами ("їжачків").

-Ігри з конструктором, мозайкою й іншими предметами.

Як бачите, розвивати дрібну моторику рук дуже просто! Розвиваючи моторику рук, необхідно пам'ятати про те, що у малюка дві руки, намагайтеся всі вправи дублювати: виконувати і правою і левою рукою. Розвиваючи праву руку, ми стимулюємо розвиток  лівої півкулі мозку. І навпаки, розвиваючи ліву руку, ми стимулюємо розвиток правої півкулі мозку.

На основі проведення дослідів і досліджень великої кількості дітей була виявлена наступна закономірність: якщо розвиток рухів пальців відповідає віку, то й мовленнєвий розвиток знаходиться  у межах норми, якщо ж розвиток рухів пальців відстає, то й затримується і мовленнєвий розвиток, хоча загальна моторика при цьому може бути нормальною і навіть вище норми.

Таким чином, роль батьки в розвитку дрібної моторики важко переоцінити.